Image1 Image2 Image3
Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Радіоактивна хмара Чорнобиля.

   29 років минуло з того часу, коли весь світ здригнувся від жахливого повідомлення – вибух на Чорнобильській АЕС.

  Чорнобиль, розташований на річці Прип’ять, – одне з найстаріших українських міст. Перші літописні відомості про нього датуються 1193 роком. Чому Чорнобиль? Історики вважають, що це від слова „чорнобильник“, як в давнину називали полин. Гіркий полин – гірка доля краю. Литовське загарблення, польське та російське поневолення та війни – все це нібито минуло і квітучі села (у Чорнобильському районі 64 населених пунктів) тонули в садах, зводились нові міста.

  Чудовими краєвидами, врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами, грибами, горіхами славилась чорнобильська земля. Сьогодні – це "мертва зона". Безкраї, колись родючі, землі тепер безлюдні, забруднені, мертві… І тепер легко читається значення назви "Чорнобиль" – чорний біль, який не піддається лікуванню часом.

  Страшна трагедія сталася уночі в 1:23 26 квітня 1986 року. На четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС прогриміло два потужних вибухи, які знищили бар’єри і системи безпеки, що захищали навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі. Відбувся викид з реактора на рівні мільйонів кюрі на добу, який продовжувався протягом 10 днів – з 26.04.86 р. по 06.05.86 р. Неймовірна кількість смертельна-небезпечних радіоактивних речовин опинилася в повітрі. У деяких місцях рівень радіаційного забруднення в тисячі разів перевищив стандартний фон радіації. Потужність дози радіаційного поля усередині та поблизу 4-го енергоблоку вимірялася тисячами й десятками тисяч рентген на годину. Радіаційний циклон, підхоплений потужними вітряними потоками, що утворилися саме в цей час у Чорнобильському районі, смертельним вихором пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, а потім погнав атомну бурю в Німеччину, Австрію, Болгарію, Угорщину, Італію, Румунію, Англію, Туреччину, Грецію, Фінляндію, Югославію, Нідерланди та Бельгію.
   Прийшов ранок. Пожежа палала. На станції – пекло, а в Україні – все спокійно, ніби нічого не сталось. Ніякого оповіщення населення про радіаційну загрозу, ніякого попередження. Радіо, телебачення, преса – всі мовчать про страшну катастрофу. Найбільша у світі техногенна катастрофа з перших хвилин була збільшена брехнею. Ми були приречені на Чорнобиль усім колишнім життям держави. Скажіть, де ще у світі, в якій країні влада змогла б так злочинно мовчати – не рятувати свій народ? Шведи, наприклад, які на своїй АЕС Форсмарк перші знайшли радіоактивні частинки, що були принесені з східної частини СРСР, в першу чергу вивезли всіх людей із зони своєї електростанції, а лише потім узялися з'ясовувати, що викид відбувся не на їхній станції.
   Ніяких заходів через аварійну ситуацію почато не було. Люди не уявляли, що робити. Згідно з інструкціями й наказами, що існували вже 25 років, рішення про евакуацію населення з ураженої зони зобов'язана була ухвалити місцева влада. До часу прибуття Урядової комісії вже можна було евакуювати всіх мешканців Прип'яті, причому навіть пішки. Але ніхто не зважився взяти на себе таку відповідальність.
   Перші розмови про евакуацію міста Прип'яті з'явилися у суботу ввечері. А о першій годині попівночі вийшла вказівка підготувати документи для евакуації. 27 квітня була опублікована директива: "Товариші, через аварію на Чорнобильській АЕС оголошується евакуація міста. При собі мати документи, необхідні речі й, по можливості, їжу на 3 дня. Початок евакуації в 14:00." В архівних документах КДБ читаємо: «26 апреля 1986 г. в 01 час 25 мин. в помещении 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС при подготовке его к плановому среднему ремонту произошёл взрыв с последующим пожаром, который был вскоре ликвидирован. От взрыва обрушился шатёр перекрытия реакторного и кровля машинного залов, воспламенилась также крыша 3-го энергоблока, в связи с чем последний был аварийно остановлен. К 06 часам того же дня пожар на крыше этого энергоблока также ликвидирован.
   Во время взрыва в помещении 4-го энергоблока находились 17 человек сменного персонала, от полученных ожогов 9 пострадавших госпитализированы, один – Шатенок В.Н., 1952 года рождения, наладчик пусконаладочного участка – скончался в больнице. Не установлено место нахождения старшего оператора реакторного отделения Ходемчука В.И., 1951 года рождения. Кроме того, 126 чел. с признаками радиационного облучеия направлены на обследование и лечение в медицинские учреждения г. Москвы.
   В связи с высказанным учёными и специалистами мнением о возможном повышении уровня радиации и опасностью дальнейшего пребывания населения в городе 27 апреля Правительственной комиссией принято решение об остановке 1-го и 2-го энергоблоков с расхолаживанием реакторов, а также эвакуации жителей г. Припяти».
Стало зрозуміло, що після вибуху тут буде інший світ — земля, де не можна сіяти, ріки, в яких не можна купатися й ловити рибу і будинки, в яких не можна жити. Усього було евакуйовано більш 100 тисяч людей. А навколо атомної станції було утворено 30-ти кілометрову зону радіаційного забруднення – «зону відчуження», до якої увійшли Народицький, Овруцький, Олевський, Лугинський, Малинський, Коростеньський райони.
Чому вибухнув реактор, ясності немає й понині.
   25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерного реактору керівництво ЧАЕС планувало провести деякі експерименти. Перед зупинкою були заплановані іспити одного з турбогенераторів станції в режимі вибігу з навантаженням власних нестатків блоку.
Суть експерименту полягала в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, без подачі пари. Для цього був розроблений спеціальний режим, відповідно до якого, при відключенні пари за рахунок інерційного обертання ротора, генератор якийсь час продовжував виробляти електроенергію, необхідну для власного харчування головних циркуляційних насосів.
   Відповідно до програми іспитів було відключено систему аварійного охолодження, а оскільки реактор не може експлуатуватися без системи аварійного охолодження, його необхідно було зупинити. Але дозвіл на глушіння апарата не було дано. І реактор продовжував працювати без системи аварійного охолодження. Під час іспитів, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів, що поглинають нейтрони, стрижні автоматичного регулювання були виведені для утримання потужності реактора. Оператор закрив клапани турбогенератора, подача пари припинилася. Почався вибіг турбіни. У момент відключення другого турбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинці реактора. Але персонал відключив її, щоб повторити першу невдалу спробу. У результаті виниклої ситуації реактор потрапив у хитливий стан, що привело до появи позитивної радіоактивності і розігріву реактора. Керівник зміни 4-го енергоблоку, зрозумівши небезпеку ситуації, дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не вдалися. Реактор вийшов з під контролю. Це одна в найпоширеніших версій виникнення вибухів та подальшої пожежі на станції.
   У розсекречених депешах управління Комітету державної безпеки Української РСР відзначається, що випробування проводилися "без офіційного узгодження із проектною організацією" та з численними порушеннями регламенту співробітниками станції. У результаті вибуху була зруйнована покрівля четвертого і машинного залів. Рівень радіації відразу після аварії на території станції становив 20-25 мікрорентген на секунду, що більш ніж у тисячу разів вище межі припустимої норми. У розташованому в декількох кілометрах від Чорнобильської АЕС місті Прип'ять із населенням близько 45 тисяч мешканців, рівень радіації досяг 4-14 мікрорентген на секунду та перевищив припустиме для населеного пункту значення більш ніж у тисячу разів.
   Неправдою була офіційна версія радянського уряду, надана на конференцію МАГАТЕ (Міжнародна агенція з атомної енергії) в серпні 86-го, по якій уся провина покладалась на персонал ЧАЕС. Парадокс полягав у тому, що головою радянської делегації у Відні була людина високої моральності, учений зі світовим ім'ям і бездоганною репутацією, академік Валерій Легасов. Ім'я цієї людини вже було гарантом правдивості документів, що представляються, і можливо, у цьому й був єзуїтський намір політичного керівництва СРСР — призначити головою делегації вченого кристальної чесності.
   У довідці Управління КДБ УРСР у травні 1986 року записано: «3 мая с.г. состоялась беседа с ведущими физиками-ядерщиками – директором Института ядерных исследований АН УССР (ИЯИ) д.ф.-м.н. Вишневским И.Н. и зам.директора этого института д.ф.-м.н. Линевым А.Ф.
   Ученые считают, что на четвертом блоке Чернобыльской АЭС продолжает самопроизвольно протекать цепная реакция топлива в условиях отсутствия охлаждения. С учетом высокой температуры горит графит и конструкции реактора, что приводит к периодическим выбросам в атмосферу радиоактивных элементов. Этот процесс остановить нельзя, если не принять меры к изъятию тепловыделяющих элементов с ядерным топливом. По мнению тов. Линева А.Ф., в реакторе имеется около 4 тонн урана-235, процесс расщепления которого в данных условиях может длиться десятилетиями и тем самым наносить населению, сельскому хозяйству и животному миру большой ущерб в трудно предсказуемых масштабах. Усугубляющей причиной происходящих выбросов в атмосферу может являться поступление в активную зону воды, в т.ч. грунтовой.
   В настоящее время перед учеными ИЯИ АН УССР инстанцией поставлена задача изыскания возможных вариантов по ликвидации аварии и выработке рекомендаций по прогнозированию и локализации последствий».
   Уже через годину після вибуху радіаційна обстановка у Прип'яті була очевидна. Першими виниклу пожежу почали гасити підрозділи пожежної частини атомної станції. Через деякий час почали прибувати загони пожежної охорони із Прип'яті та інших міст Київської області. Щоб запобігти поширення радіоактивного пилу в зруйнований реактор з гвинтокрилів скидали суміш піску, брому та свинцю. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці та військові, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього. Почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг» – так званий об'єкт «Укриття». Основна частина робіт була проведена до кінця 1987 року. До ліквідації наслідків аварії на той період було залучено 240 000 чоловік.
   З докладу голові комітету державної безпеки СРСР генералу армії Чебрикову В.М. дізнаємося, що «В соответствии с решениями Инстанций к выполнению работ по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС привлечено значительное количество военнослужащих Советской Армии срочной службы и призванных из запаса. К настоящему времени в аварийной зоне должны работать 43 воинских подразделения с общим количеством личного состава свыше 31 тыс.человек».
   Але й тут викрилася безвідповідальність та недбалість керуючої влади – засоби індивідуального захисту на першому етапі аварії були тільки в спецпідрозділах. На роботах у небезпечних зонах, у тому числі в 800 метрах від реактора, знаходилися солдати та цивільні ліквідатори аварії без індивідуальних засобів захисту і не може служити виправданням, що доза опромінення складала річну норму. Уся система цивільної оборони виявилася цілком паралізованою. Не виявилося навіть працюючих дозиметрів. Як завжди досягнення мети обійшлося ціною багатьох життів мужніх людей.
   У доповіді КДБ СРСР читаємо: «По состоянию на 8 часов 28 апреля радиационная обстановка характеризовалась уровнем радиации гамма-частиц: на 3-м и 4-м энергоблоках 1000-2600,на отдельных участках в черте города 30-160 микрорентген в секунду.
   Оперативно-следственной группой КГБ УССР с участием сотрудников КГБ СССР проверяется версия о возможном диверсионном умысле. Осуществляются мероприятия по недопущению распространения панических слухов и тенденциозной информации.
Обстановка на АЭС, в г.Припяти и окружении контролируется. 27 апреля получены данные о проявлении беспокойства некоторых жителей отдельных районов Житомирской и Черниговской областей в связи с распространением, как они полагают, радиации на территорию указанных областей. В Черниговской области из числа прибывших из г.Припяти госпитализированы 29 чел. с признаками возможного радиационного облучения».
У перші години після аварії, коли ще точно не було визначено ні її розміри, ні її вага, а також унаслідок недостатнього радіаційного контролю, частина ліквідаторів, що працювали на найбільш небезпечних ділянках, одержали великі дози опромінення та опіки при участі в гасінні пожежі.
Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік. Більш ніж 100 000 чоловік померло від злоякісних пухлин, променевої хвороби та руйнування системи кровотворення. Інші отримали онкологічні захворювання, розлади нервової й ендокринної систем. Серед таких не тільки ліквідатори, а й евакуйовані з постраждалих прилеглих територій.
   Наслідки катастрофи тяжко переоцінити. Аварія на Чорнобильській АЕС мала, має і, на жаль, ще довго матиме значний вплив на стан навколишнього середовища України. Внаслідок вибуху ядерного реактора та пожежі на ньому за короткий період часу у довкілля потрапило до 7 т ядерного палива. У повітрі опинилася велика кількість радіоактивних речовин. Відбулося стійке і довготривале забруднення території Цезієм, Стронцієм і Плутонієм. Ці речовини випромінюють радіоактивні промені і мають здатність нагромаджуватися в організмах, воді, ґрунті, повітрі і тривалий час впливати на стан довкілля, життя людей і тварин. Сьогодні все частіше народжуються діти із синдромом Дауна, а рак щитовидної залози в дітей виникає в тисячу разів частіше, ніж до аварії. Загальна площа території, яка зазнала радіоактивного забруднення, має особливий юридичний статус і складає близько 36 тис. км2. Закриття АЕС зовсім не вирішило всі проблеми, а лише стало початком нових. Демонтаж станції, дезактивація її території триватимуть у кращому випадку 30-40 років. Чорнобильський саркофаг, що закрив зруйнований блок - ненадійна, але тимчасова споруда. У ньому 160-170 тон ядерного пального і більше кілометра дір та тріщин. Саркофаг робили нашвидкуруч, його заливали бетоном без арматури, він ненадійний з огляду на сейсмічну небезпеку чорнобильської зони. У зруйнованому реакторі йде розігрів паливних мас. Заново опромінені, вони розпорошуються, із саркофага тече радіаційний пил. У Чорнобильській зоні більше 800 радіаційних сховищ. Їх створили нашвидкуруч відразу ж після аварії, з розрахунком на 5-6 років. А це сотні тисяч кубометрів радіоактивних матеріалів. Тепер з них випливає Америцій. Він небезпечніший Стронцію.
   Сьогодні будується ще одна споруда, яка має закрити саркофаг. Вона розрахована, як кажуть, на 100 років, щоб знайти рішення, що робити далі. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ще довго відчуватиме населення не тільки України, але й усього світу. Катастрофа планетарного масштабу наглядно показала, що чекає людство, коли атомна енергія виходить з-під контролю.


Бельмас Микола Миколайович
архівіст відділу інформації та використання документів

Інші матеріали

17 Серпня 2018
Державний архів Дніпропетровської області
вул. М. Грушевського, 89

До уваги відвідувачів!
Видача архівних довідок проводиться по понеділках та середах з 10.00 до 13.00
і з 14.00 до 17.00.
















banmet