До 100-річчя створення системи архівних установ України
та 95-ї річниці заснування Державного архіву
Дніпропетровської області

   З того моменту, як у цивілізованого людства з'явилася писемність – виникла необхідність зберігати документи, що висвітлювали всі аспекти духовного, культурного, суспільного, політичного й особистого життя. В усіх найдавніших цивілізаціях: Шумері, Аккаді, Єгипті, а пізніше в Греції та Римі люди усвідомлювали надзвичайне значення інформації, тому перші зібрання документів створювалися при храмах. Зберігали документи разом із державною казною і надійно охороняли.
   У XIX столітті в Європі прийшли до розуміння того, що найкращий шлях збереження документальних джерел – це створення спеціальних установ – архівів. Внаслідок цього в Англії, Франції, Швеції, Італії, Бельгії, Пруссії пройшли архівні реформи з централізації архівної справи. Створення державних архівів сприяло не тільки кращій схоронності документів і доступності їх для дослідників, а й усвідомленню суспільством важливості історичних джерел.
   Ідея централізації архівної справи в останній чверті XIX ст. стала дуже популярною і в інтелігентських колах Російської імперії. Реалізація її почалася через створення в губерніях вчених архівних комісій.
   У Катеринославській губернії процес цей був досить тривалий і завершився тільки 1903 року створенням Катеринославської вченої архівної комісії. У числі її засновників були особи, які незабаром стали широко відомі за межами Катеринославської губернії – А. С. Синявський – директор Комерційного училища – у майбутньому громадський і політичний діяч; М. В. Родзянко – голова губернської земської управи, а згодом – голова Державної Думи Російської імперії; Я. П. Новицький – відомий історик та етнограф.
   Члени комісії за короткий час дослідили архіви губернського правління, Духовної консисторії, Самарського Пустельно-Миколаївського монастиря, Преображенського та Успенського кафедральних соборів міста Катеринослава, родові архіви. До наукового обігу було введено значний масив історичних джерел. Один із активних членів архівної комісії, педагог І. Вертоградов, писав про завдання губернської вченої архівної комісії: "Культурное общество тем и отличается от "бессловесного стада" и царства дикарей, что живет не только настоящей жизнью, выражающейся в повседневных заботах о пище, одежде и жилье, но старается узнать прошедшее, понять настоящее и сознательно взглянуть вперёд".
   Проте, намагання членів комісії щодо створення історичного архіву, не були досягнуті. У вирі революційних подій величезна кількість приватних архівів, колекцій монастирів, церков, органів державного правління, зазнали невідновних втрат.
   Практично історія архівної справи в нашому регіоні почалася з 1922 року, коли на підставі законодавчих актів урядів РРФСР та УРСР було проведено націоналізацію архівів і централізацію архівної справи та створено губернське архівне управління і губернський історичний архів. Очолив губарх професор Д. І. Яворницький. Завдяки його наполегливості вдалося врятувати від знищення на складах паперової фабрики документи Духовної консисторії, Канцелярії Катеринославського губернатора та інші.
   Напередодні Другої світової війни Дніпропетровський історичний архів був одним із найцінніших в Україні. Його фонди налічували 770 тисяч одиниць зберігання за 1736 – 1941 рр. Тільки 5 % від кількості цих безцінних джерел повернулися до Дніпропетровська після війни. Сьогодні частини колекцій нашого архіву можна зустріти в центральних державних архівах Росії, України, Німеччини, Польщі і навіть у бібліотеці Конгресу США. У повоєнні роки наш державний архів пройшов довгий шлях відбудови та розвитку і є провідною установою регіону в галузі теорії і практики архівної справи.
   У 60-ті роки минулого століття обласний архів почав комплектуватися не тільки документами на паперовій основі, а й кіно-фоно-фото документами. Протягом 90-х років до архіву надійшли документи колишнього архіву Компартії України, правління внутрішніх справ та Служби безпеки України.
   Сьогодні Державний архів Дніпропетровської області – одна з найпотужніших архівних установ України. Його фонди й колекції налічують майже 2 млн. справ, крім того зберігаються науково-технічна документація, кіно-фоно-фото документи, фонди особового походження.
   Попри скорочення штатної чисельності, архівом було підготовлено й видано електронну версію двотомного Путівника по фондах архіву, збірник документів "Українська революція 1917–1921 років на Придніпров'ї", підготовлено ювілейний збірник "Спадщина". Левову частку роботи архіву складає виконання запитів соціально-правового характеру. Суттєво збільшилася кількість запитів генеалогічного характеру щодо встановлення родинних зв'язків, відновлення національності та вивчення родоводу.
   Архів веде велику методичну роботу щодо 35 районних та міських архівних установ, трудових архівів та майже 1000 відомчих архівів. Регулярно проводяться курси підвищення кваліфікації для діловодів та архівних представників підприємств і відомств області, проходять навчальні семінари. Експертно-перевірною комісією щороку затверджуються та погоджуються сотні номенклатур справ, описів та актів про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду.
   Вже багато років у стінах архіву проходять практику студенти історичного факультету Національного університету ім. О. Гончара, студенти, що навчаються за фахом діловодів та документознавців в інших вищих навчальних закладах нашого міста.
   Наш архів відкритий для відвідувачів, дослідників, краєзнавців. Кожен архівний документ – унікальний свідок минулих епох. Сенс роботи архівістів – зберегти для прийдешніх поколінь історичну пам'ять народу.
   Ми вітаємо наших колег-архівістів із віковим ювілеєм архівної служби та 95 річницею Державного архіву Дніпропетровської області й бажаємо натхнення, міцності та успіхів у нашій, на перший погляд непомітній, але такій потрібній кожному громадянину країни, справі.

Головний науковий співробітник Державного архіву Дніпропетровської області            Киструська Н. В.