"Співець запорізького козацтва".

  До 160-річчя від дня народження українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, лексикографа, письменника Дмитра Івановича Яворницького.

    6 листопада виповнюється 160 років від дня народження видатного українського історика, археолога, народознавця, письменника Дмитра Івановича Яворницького – людини енциклопедичних знань і величезної працездатності. Найяскравішою зіркою горить в сузір’ї видатних дослідників українського козацтва ім’я Дмитра Івановича, а його публікації джерел до історії запорізьких козаків неоціненні для вивчення значного історичного періоду життя українського народу.
    Його ставлення до запорізьких козаків викликало занепокоєння та побоювання чиновників царської влади. Серед документів, що зберігаються у Державному архіві Дніпропетровської області знаходимо доповідь начальника Чернігівського жандармського управління зі справи Департаменту поліції «О профессоре Московского университета Дмитрии Ивановиче Эварницком» від 1899 року. У доповіді читаємо: «Закончил лекцию свою Эварницкий стихами, “что прилетела бомба из Москвы, пала в Украине, отчего погибли козаки, осталась только их слава”. Народу на лекцию собралось очень много и преимущественно наши либералы и поднадзорные. Лекция вызвала бурю одобрения, но вместе с тем вызвала и такие толки и разговоры в городе, что Губернатор признал необходимым недозволить Эварницкому читать другую публичную лекцию…».
    У березні 1901 року Катеринославське наукове товариство звертається до Дмитра Івановича Яворницького з проханням очолити обласний музей у Катеринославі. З 1905 року Д.І. Яворницький живе і працює на Катеринославщині. Будучи засновником історико-культурного музею, насамперед дбав про розбудову музею та поповнення його колекцій. За 30 років кропіткої роботи він зібрав понад 80 тисяч екземплярів. З 1905 року музей розмістився у спеціально збудованому приміщенні, до зостався і донині.
    З ім'ям академіка Д. Яворницького пов'язане становлення та розвиток архівної справи на Катеринославщині наприкінці XIX ст. – у 20-ті роки XX ст., людини, яка пройшла шлях від користувача-дослідника архівів до завідувача Катеринославським губернським архівним управлінням.
    У документах «Відділу народної освіти виконавчого комітету Катеринославської губернської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів» знаходимо наказ відділу народної освіти виконавчого комітету Катеринославської губернської Ради про призначення Яворницького Д.І. завідувачем Губернського архівного управління 3 березня 1923 року. За короткий час архівістам потрібно було зібрати в одному місці, порахувати й описати всі історичні документи губернського значення. Але насамперед їм довелося вступити у боротьбу з Паперовим трестом, на складах якого виявилися найцінніші історичні документи, щоб врятувати їх від фізичного знищення. Боротьба стояла серйозна, тому що паперовій фабриці загрожувало закриття через відсутність сировини. Пішли звернення до різних інстанцій обох організацій, поки, нарешті, Губарх не переміг. Тим часом боротьба за документи тривала. Документи, що залишилися без охорони, розкрадалися, систематично зламувалися вікна та двері складу, і Д.І. Яворницкому майже щодня доводилося просити допомоги міліції для охорони складу. Одночасно орендарі складу грозили викинути документи, якщо вони терміново не будуть вивезені. Матеріальних можливостей для негайного перевезення документів у архівістів не було, тому що Губарх не одержував фінансування, а вартість перевезення в умовах найжорстокішої інфляції зростала щодня. Нарешті, 15 травня остання частина документів була перевезена в будинок колишньої Духовної консисторії. У серпні 1923 р. співробітник Губарха С.Г. Новополин писав Яворницкому: “Приходилось работать наспех, спасать что можно, думая только о накоплении и менее всего о систематизации материалов, которые начерно заносились в инвентарные описи, представлявшие сокращенную копию обложки”. Документи перебували в архівосховищах Духовної консисторії та колишнього Губернського правління, пізніше в архівосховищі колишньої Міської управи; канцелярія Губарха містилася в Потьомкінському палаці.
    З 1922 по 1924 р. Д.І. Яворницький, очоливши Губернське архівне управління, доклав багато зусиль і власних коштів до розшуку, збирання та зберігання архівів. За власними підрахунками вченого, ним було виявлено 891 архівну справу в різних архівах, які містили документи з історії України XVII – XVIII ст. Результати плідної діяльності вченого в галузі архівної справи знайшли відображення в опублікованих ним тематичних збірках архівних документів, передусім у монументальному двотомнику «Источники для истории запорожских козаков», що містить 900 документів 1651 – 1788 рр. – грамоти, інструкції, листи, акти дипломатичного характеру та судочинства.
    Зберігся у Державному архіві області і актовий запис про одруження Дмитра Івановича Яворницького з вчителькою Ново-Кодацького початкового міського жіночого училища Серафимою Дмитрівною Буряковою у 1918 році, з жінкою, з якою прожив до кінця свого життя. Пізніше, вже після смерті відомого вченого, під час німецької окупації, вона прикладала зусилля для того, щоб зберегти будинок, звертаючись до окупаційної влади: «В доме находятся книги, рукописи, картины и другие культурные ценности, представляющие большое значение для будущей нашей культурной жизни, – пише Серафима Дмитрівна Яворницька. – Покорнейше прошу Вас, гос[подин] штадт-комиссар, отменить конфискацию…».
    З нагоди 160-річного ювілею Д.І. Яворницького, в Державному архіві Дніпропетровської області була проведена пошукова робота з виявлення документів, які розкривають окремі епізоди з життя та діяльності Яворницького.

Бельмас Микола Миколайович
архівіст відділу інформації та використання документів