Цікаві архівні знахідки. Документи Канцелярії катеринославського губернатора про негласний нагляд за І. К. Карпенко-Карим (Тобілевичем) під час його перебування в Катеринославі.

   Ім’я Івана Карповича Тобілевича, який творив під літературним псевдонімом Карпенка-Карого, широко відоме в усіх куточках України і далеко за її межами. За словами Івана Франка, «він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література».
Іван Тобілевич народився на Єлисаветградщині і був старшою дитиною в родині, з якої, крім нього, вийшли корифеї української сцени – брати Микола Садовський і Панас Саксаганський, а сестра Марія Садовська-Барілотті була блискучою вокалісткою і драматичною акторкою.
  Свою службу в поліції, де він зарекомендував себе дисциплінованим, скрупульозним чиновником, Іван Тобілевич поєднував з активною позаслужбовою діяльністю. Він брав участь в аматорських виставах, був членом нелегального народовольського гуртка, в якому пропагувалися ідеї народників-просвітників. Виступав із літературно-критичними статтями. Його сценічна діяльність була припинена після виходу царського указу, сумнозвісного як Ємський указ, про заборону ввезення на територію імперії книг, надрукованих українською мовою, і заборону українських вистав. Тільки в 1881 р. дозволялося ставити українські п'єси разом із російськими.
Діяльність І. Тобілевича з поширення революційно-визвольних ідей в народі, захисту прав пригнобленого народу не залишилася непоміченою владою, і восени 1883 р. за політичну неблагонадійність був звільнений з посади секретаря поліції, а 22 травня наступного року під час гастролей в Ростові-на-Дону до Івана Карповича було доведено постанову Особливої наради при міністрі внутрішніх справ Росії про звинувачення в політичній неблагонадійності. Він був заарештований і засланий до Новочеркаська під гласний нагляд поліції.
  Роки заслання Іван Карпович використав дуже плідно. Саме в цей час новоствореному професійному українському театру знадобився новий репертуар, і Іван Тобілевич з ентузіазмом включився в його створення. Написані ним у цей час перші п’єси («Чабан» («Бурлака»),  «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля») були відображенням життя. Його драматичні твори відрізнялися жвавістю, цілісністю характерів, гарною мовою і знаменували новий етап української драматургії.
  1887 р. Іван Тобілевич повернувся до України добувати строк заслання. Пізньої осені 1888 р. із закінченням строку заслання і зняття гласного нагляду поліції він повернувся на сцену, виступав під псевдонімом Івана Карпенка-Карого в пересувних трупах своїх братів як актор, режисер, драматург, а пізніше створив власну трупу. За своє життя І. К. Карпенко-Карий написав 18 п’єс, які ввійшли в золотий фонд української класики. Кожен його персонаж позначений особливим українським колоритом.
  Свою позицію поборника реалізму в театральному мистецтві, принципи високої ідейності і народності І. К. Карпенко-Карий висловив у записці до з’їзду сценічних діячів, що проходив у 1897 р. в Москві: «Слухач стомився дивитися на це плясове мистецтво й починає справедливо обурюватися перекручуванням життя» українців, кажучи що в українських виставах «народ співає, танцює усе життя, немає в них ані печалі, ані горя, ані громадських інтересів». Він з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.
  Чітка громадянська позиція І. К. Карпенка-Карового, його боротьба за утвердження засобами мистецтва демократичних ідеалів цілком логічно пояснюють недовіру до нього влади. І, хоча свого часу гласний нагляд за ним був скасований, драматург залишався під негласним наглядом.
  Іван Карпович Карпенко-Карий гастролював із різними трупами по Україні та за її межами, бував і в Катеринославі. І кожен приїзд драматурга до Катеринослава і від’їзд із міста був занотований та оформлений в рапорті до жандармського управління.
  Далі публікуються рапорти поліцмейстера м. Катеринослава на ім’я Катеринославського губернатора, які відображають ставлення влади до українського драматурга, і повідомлення Катеринославського губернатора Верхньодніпровському справнику про дозвіл службовцям Калачевського рудника постановки п'єси І. Карпенка-Карого «Батькова казка».

Відділ інформації та використання документів Держаного архіву Дніпропетровської області