Всеукраїнський центральний повстанський комітет (Центрповстанком, чекістська абревіатура – ЦУПКОМ) був створений 18 березня 1921 р. у Києві і ставив на меті організацію загальноукраїнського антибільшовицького повстання і відновлення влади УНР. До повернення в Україну із закордону легітимних органів влади УНР в екзилі Центрповстанком мав представляти вищу владу УНР у підпіллі. Центрповстанком мав організувати мережу повстанкомів у губерніях, повітах, волостях, селах і координувати їх діяльність, проте його діяльність впливала переважно на Наддніпрянську Україну. Збройний виступ планувався на травень 1921 р., але через недостатню підготовленість дата повстання кілька разів переносилася, що дало змогу чекістам виявити і ліквідувати військово-організаційні структури та загони, на які спирався Центрповстанком. Особливу роль у розгромі Центрповстанкому відіграли катеринославські чекісти, яким вдалося затримати не тільки членів Повстанського комітету Катеринославщини, Херсонщини і Таврії, але й простежити їхні зв’язки, виявити керівників організації. У Катеринославі було заарештовано по «петлюрівській справі»
114 чоловік. За постановою колегії Катеринославської губЧК 25 серпня 1921 р. в Жандармській балці Катеринослава розстріляли 52 членів повстанкому. За соціальним станом з числа розстріляних 28 – представники інтелігенції, 4 – робітники, 15 – селяни, 1 ремісник, 1 поміщик, 3 віднесені до куркулів.
28 серпня 1921 р. у Києві було розстріляно 39 чоловік. 
1. Інформаційний звіт Катеринославської губчека «Розгром петлюрівських повстанкомів у Всеукраїнському масштабі». 25 вересня 1921 р.
2. Зі звіту Катеринославської губернської чека про ліквідацію Всеукраїнського центрального повстанського комітету (Цупкому).
Після 01 листопада 1921 р.
3. Анкета військового комісара Ганнівської волості Криворізького повіту Пестушка Костянтина Георгійовича.
25 квітня 1920 р.
4. Список працівників Ганнівського волосного військкомату. [березень–травень]
1920 р.
5. Інформаційне зведення Катеринославського губчека про стан у Катеринославській губернії.
Станом на 24 годину 07 серпня 1920 р.
6. Інформаційне зведення Катеринославського губчека про стан у Катеринославській губернії. Станом на 24 годину
28 серпня 1920 р.
7. Звіт голови товариства «Просвіта» с. Ганнівка Криворізькій повітовій військовій нараді про перебування загону Іванова
в селі, в якому зазначено
слова повстанців помститися
за отамана Степового,
вбитого в Ганнівці. Не раніше
25 жовтня 1921 р.
Кость Пестушко (Степовий-Блакитний).
Портрет художника Олександра Канібора (молодшого)
Кость Блакитний. Малюнок свідка подій Сергія Адамовича. 1920 р.
Штаб Спепової Дивізії. Крайній справа у першому ряду - Кость Блакитний.
Іванов Федір Трохимович (?-1921) – повстанський отаман на Криворіжжі. 1920-1921 рр. - головний отаман. Загинув в бою.
Іванов Григорій (?-1921) – повстанський отаман на Криворіжжі, ймовірно брат Ф. Іванова. Після загибелі останнього очолив загін. Загинув у бою.
8. Доповідь голови військової наради Криворізького повіту про переговори із загоном отамана Іванова про перехід на сторону радянської влади. 10 листопада 1921 р.
9. Звіт Криворізького повітового комітету КП(б)У про результати переговорів Петрова з повстанським загоном Іванова.
10. Телеграма секретаря районного комітету КП(б)У
Мануйлова про хід переговорів з отаманом Івановим.
11. Записка отамана Іванова до Криворізької повітвійськнаради з умовами щодо переходу на бік радянської влади.
12. Відкритий лист отаману Іванову. 31 травня 1921 р.
13. Повідомлення начальника військово-польового штабу № 2 про арешт родини отамана Іванова в с. Ново-Григорівка.
14. Телефонограма начальника 1-ї бойової дільниці Криворізького повіту Федорченка про хід переговорів із загоном Іванова.
15. Телеграма співробітника Райпарткому Долинської та начальника гарнізону Струкова про дії загону отамана Іванова.
16. З протоколу №33 Криворізької повітової військової наради про заслуховування доповіді начальника бойової дільниці Журавльова про ліквідацію загону Григорія Іванова.
23 грудня 1921 року.
Брова (Брава) (?-1921) – уродженець с. Новогригорівка, анархо-комуніст з 1904 р., махновець з 1918 р. Член махновських Реввійськрад.
У липні 1920 р. – організатор повстанського загону в Сурсько-Михайлівській вол. Катеринославського пов.; у 1920–1921 рр. загін Брови діяв
на території Павлоградського пов. Катеринославської губ. та південних повітах Харківської губ. У січні 1921 р. очолив штаб Кавказької повстанської армії, був у рейді на Дону та Ставропіллі разом із Масловим. Вбитий амністованими повстанцями. За даними Павлоградського політичного бюро, загін Брови продовжував діяти впродовж квітня–серпня 1921 р. на території повіту.
17. Розвідувальне зведення штабу 60-го полку Військ Внутрішньої Служби Республіки на 13 листопада 1920 р. Не раніше 13 листопада 1920 року.
18. Оперативний наказ командуючого Військами Внутрішньої Служби Республіки Павлоградського та Новомосковського повітів. 14 листопада 1920 р.
19. Доповідь командира 60-го полку Військ Внутрішньої Служби Республіки. 17 листопада 1920 р.
20. Доповідь командира
60-го полку Військ
Внутрішньої Служби Республіки на додаток
до оперативного зведення
на 16 листопада 1920 року № 156. Не раніше
16 листопада 1920 р.
21. Доповідна військкома с. Дмитровка. 24 грудня 1920 року.
22. Оперативне зведення з 20 січня по 29 січня 1921 року Павлоградського повітового військкома.
02 лютого 1921 р.
23. Оперативне зведення з 30 січня по 07 лютого 1921 року Павлоградського повітового військкома. 07 лютого 1921 р.
24. Оперативне зведення з 06 листопада по 15 листопада 1921 року тимчасово виконуючого посаду Павлоградського повітового військкома.
05 лютого 1921 р.
25. Анкета арештованого Забутного Петра Івановича. 19 жовтня 1921 р.
26. Протокол допиту Забутного П. І. 09 грудня 1921 р.
27. Доповідь по карній справі № 2170.
11 грудня 1921 р.
28. Вирок за звинуваченням Забутного П. І. 03 лютого 1922 р.
29. Вирок Катеринославського Окружного Суду. 11 вересня 1925 р.
30. Протокол допиту Федорченка Р. Я. 21 вересня 1929 р.
31. Обвинувальний висновок за кримінальною справою щодо Федорченка Р. Я. і Кутепова О. І. 01 лютого 1930 р.
32. Витяг з протоколу засідання Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР щодо розстрілу Федорченка Р. Я.
10 травня 1930 р.
33. Акт про виконання вироку. 15 березня 1930 р.
34. Висновок прокуратури Дніпропетровської області про реабілітацію
Федорченка Р. Я. 04 жовтня 1989 р.
35. Анкета заарештованого Рудь-Вольга І. Н. 19 вересня 1937 р.
36. Протокол допиту. Незасвідчена копія. 23 вересня 1937 р.
37. Довідка-висновок по слідчій справі щодо звинувачення Рудь-Вольги І. Н. Жовтень 1937 р.
38. Витяг з протоколу засідання Трійки УНКВС по Дніпропетровській області з вироком – розстріл. 22 жовтня 1937 р.
39. Акт про розстріл Рудь-Вольги І. Н. 28 жовтня 1937 р.
40. Ухвала Військового трибуналу Київського Військового Округу щодо реабілітації Рудь-Вольгі І. Н.
23 березня 1956 р.
Вірменський вісник. Інформаційно-аналітичне
видання громадської організації "Спілка вірмен України".
Січень-березень,
№ 62, 2014.
41. Присягу на вірність народу України приймає старший лейтенант Малютов Д.Є., командир 1 взводу 2 роти охорони 43 добровольчого батальйону. 06 вересня 2014 року. с.Хащове, дитячий оздоровчий табір «Ювілейний», Дніпропетровська область.
42. Зустріч військовослужбовців 2 роти охорони з О. Репаном для передачі бойового досвіду на злагоджені батальйону. 02 жовтня 2014 року. с. Хащове, дитячий оздоровчий табір «Ювілейний», Дніпропетровська область.
43. Рекогносцировка перед висуненням підрозділів 43 окремого мотопіхотного батальйону на позиції.
09 жовтня 2014 року. Поблизу населеного пункту Кодема Донецької області.
44. Старший лейтенант Малютов Д.Є. на своєму командно-спостережному пункті. 29 листопада 2014 року. Опорний пункт «Скеля», поблизу населеного пункту Миколаївка Друга Донецької області.
45. Командир 43 окремого мотопіхотного батальйону полковник Водолазський О.М. (другий зліва) з військовими опорного пункту «Фагот» після привітання особового складу з наступаючим 2015 роком. 31 грудня 2014 року. Поблизу населеного пункту Кодема Донецької області.
46. Бійці блокпосту «Бродник» з командиром підрозділу полковником Водолазським О.М. (крайній праворуч) під час його поїздки по позиціях з метою привітання особового складу з наступаючим 2015 роком. 31 грудня 2014 року. Околиця населеного пункту Кодема Донецької області.
47. Ольга Семидьянова - військовий медик та мати-героїня із міста Марганця Дніпропетровської області.
3 березня 2022 року загинула у бою з російськими окупантами
48. Сергій Анатолійович Синіцин, із міста Синельниково Дніпропетровської області. Виховувався в дитячому будинку, брав участь в АТО, героїчно загинув 15 березня 2022 року у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України
49. У Дніпрі провели в останню путь командира танкового взводу, старшого лейтенанта Владислава Подобного.
З першого дня війни хлопець захищав Україну від агресора. Загинув на Чернігівщині
50. Наслідки російського ракетного терору у Дніпрі
51. На Дніпропетровщині пройшла акція
«Прапор об'єднує». Школярі передали майже півтисячі синьо-жовтих стягів військовим.
А ті повезли їх побратимам на передову
52. Мешканці міста Дніпра та волонтери не зволікають і готують теплий прийом ворогу.
Для цього вони згуртувались та розпочали готувати "Коктелі молотова"
53. Актори, вокалісти, оркестранти, кравчині, бухгалтери плетуть маскувальні сітки, шиють одяг та елементи амуніції, збирають речі для тих, хто цього потребує
54. Продуктові набори для вимушено переміщених осіб від штаба волонтерської допомоги «Dnipro Opera»
55. Полковник Денис Шлега – командир 4-го Павлоградського полку Національної гвардії України
56. Полковник Денис Шлега – командир 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького, Герой України, захисник Маріуполя та "Азовсталі"
Переглянути > > >