- Про архів
- Архівні установи області
- Каталог метричних книг
- Інформуємо громадськість
- Науково-довідковий апарат
- Електронний архів
- Запобігання проявам корупції
- Регуляторні акти
- Державні закупівлі
- Реєстр розсекречених фондів
- Ініціативні інформування
- Прес-центр
- Відеоматеріали
- Виставкова діяльність
- Велика історія. Українська Революція Гідності
- Вакансіі
- З життя архіву
Метричний запис про народження Біличенка (Гончара) Олександра Терентійовича
з метричної книги Покровської церкви с. Кам’янка Кам’янської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. 29 березня 1918 р.
Ф. 193. Оп. 4 дод. Спр. 34. Арк. 100-100 зв.
«Колись поїхали, а та хата стоїть. Там жили Біличенки — наш дідусь, батько, — згадує Олександра Терентіївна. — Я там народилася 1914 року. Батько пішов на війну, прийшов 1917-го, а в 1918-му братик народився. Дідусь старенький був, узяв мене за руку, вивів на двір, а в городі вже зелено було, тоді була дуже рання весна. «А ми тобі братика піймали!» — «Де?» — «А там бігав, у капусті». А капуста вже посаджена була й зеленіла. Я вирвалася і побігла. «Та не біжи, там уже нема нікого». — «Хочу ще сестричку спіймати». — «Та одне тільки бігало, не біжи». Зайшли в хату. Братик лежить на плиті в пелюшках зв’язаний, а мама на ліжку «стереже його,
щоб не втік». Дідусь: «Дивись, не торкайся його, бо вирветься і побіжить, воно таке швидке, що не доженемо». Як зараз пам’ятаю…»
1920 року мама Сашка і Шури Біличенків (а назвали їх однаково, тому що по церковних книгах таке ім’я випадало) померла. І малюка, якому ще й двох рочків не виповнилося, відправили на Полтавщину, в село Сухе до маминих батьків. У їхнього сина — рідного брата мами, дядька Якова — дітей тоді ще не було. Потім народилося двоє. Сашко їх доглядав. У селі хлопця називали «гончарівський сирітка». Коли настав час іти до школи, дідусь купив Сашкові все потрібне, бабуся торбу пошила з полотна. Склав туди першокласник і перо, і буквар, і чорнила. Дядько Яків Гончар узяв племінника за руку й повів учитися. «Дідусь і бабуся поцілували мене, — розказував пізніше сестрі Олесь, — і я пішов. Двері відкрили у школу, вчителька сказала сідати і запитала: «Гончар, як тебе звуть?» — «Сашко». —
«А ми тебе зватимемо Олесем, бо вже є в нас Сашко». Так перша вчителька перехрестила Олександра Біличенка на Олеся Гончара.
"Сестра Олеся Гончара: «Брат дві карбідки висвічував за ніч, усе писав»", Урядовий кур'єр, 3 квiтня 2013, https://ukurier.gov.ua/uk/articles/sestra-olesya-gonchara-brat-dvi-karbidki-visvichuv/
Копія характеристики студента 4 курсу філологічного факультету Дніпропетровського державного університету
Гончара О. Т. Завірена 05 квітня 1968 р. Ф. П-19. Оп. 52. Спр. 72. Арк. 64.
Автобіографія О. Т. Гончара. 05 травня 1946 р. Ф. П-19. Оп. 52. Спр. 72.
Арк. 63-63 зв.
Особовий листок з обліку кадрів Гончара О.Т. 04 травня 1968 р. Ф. П-19. Оп. 52. Спр. 72. Арк. 66-67 зв.
Прапороносці Таврія, 1952 рік. Перекоп, 1957 рік. Людина і зброя, 1960 рік.
Книга 1. Альпы 1946 рік.
Книга 2. Голубой Дунай 1947 рік.
Книга 3. Злата Прага 1948 рік.
Лист 1 секретаря Дніпропетровського обкому партії О. Ф. Ватченка генсеку Л. І. Брежнєву про оцінку роману
О. Гончара «Собор» на партзборах за підсумками квітневого пленуму ЦК КПРС. 15 травня 1968 р. Ф. П-19. Оп. 52.
Спр. 72. Арк. 37-45.
Тронка, 1963 рік. Собор, 1968 рік. Циклон, 1970 рік. Бригантина, 1973 рік.
Спецповідомлення Управління КДБ при РМ УРСР по Дніпропетровській області першому секретареві обкому КПУ Ватченку О.Ф. про листи невідомих
осіб на адреси авторів критичних статей на роман «Собор» Олеся Гончара, опублікованих на сторінках газет «Зоря», «Днепровская правда», «Прапор
юності». 15 травня 1968 р. Ф. П-19. Оп. 52. Спр. 72. Арк. 47-50.
Інформаційні повідомлення начальника Управління КДБ при РМ УРСР по Дніпропетровській області Мажари Н. першому секретареві ОК КПУ Ватченку О. Ф. про обговорення роману «Собор» представниками творчої інтелігенції та студентської молоді. 04–05 квітня, 22 травня 1968 р. Ф. П-19. Оп. 52. Спр. 72. Арк. 53-60, 95-96.
Берег любові, 1976 рік. Твоя зоря 1980 рік. Далекі вогнища 1986 рік. Спогад про океан 1988 рік.
Новий роман Олеся Гончара, газета "Прапор Юності", 21 січня 1968 р.
Новий роман нашого земляка, газета "Зоря", 19 січня 1968 р.
На майдані коло церкви, газета "Зоря", 05 березня 1968 р.
Я бачу життя не таким, газета "Зоря", 06 квітня 1968 р.
Собор, революція та ідейність, газета "Зоря", 07 квітня 1968 р.
З позицій педагога, газета "Зоря", 14 квітня 1968 р.
Реалізм і почуття історії, газета "Зоря", 18 травня 1968 р.
Високе покликання літераторів, газета "Зоря", 29 травня 1968 р.